english русский

gerb

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030 , м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    тел.216-65-72

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2005Справа № 28/480-11/223

За позовом  Суб 'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
Донцової Антоніни Федорівни
до                 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про                визнання частково недійним податкового повідомлення.
Суддя О.О. Євсіков Представники:
від позивача:       Луценко Л.І. (дов. від 02.12.2004);
від відповідача:   Соїч Н.Г. (дов. № 657/9/10-213 від 17.01.2005);
Волохова Ю.В. (дов. № 8207/9/10-214 від 01.11.2004).
В судовому засіданні, розпочатому 07.07.2005, оголошувалась перерва до 14.07.2005, а тому рішення у справі приймається 14.07.2005.
В судовому засіданні 14.07.2005 за згодою представників сторін на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.11.2004 позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0004801703 від 15.03.2004 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на землю з граничним строком
сплати 15.11.2004 у сумі 706,74 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2005 у справі № 28/480, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005, позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0004801703  від 15.03.2004 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на землю з граничним строком сплати 15.11.2004 у сумі 706,74 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2005 постанову
Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 та рішенняГосподарського
суду міста Києва зід 24.01.2005 у справі № 28/480 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.                                                        
Касаційна інстанція вказала на нео6хідність дослідження обставин  щодо   прийняття       відповідачем    рішення про нарахування позивачу подакового зобов´язання з податку на землю та обставин щодо відкликання спірного податкового повідомлення, що є суттєвою обставиною для  вирішення спору.   
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2005 справу прийнято до нового розгляду та присвоєно їй № 28/480-11/223.                                                                             

            При  повторному розгляді  справи   позивач повністю підтримав позовні вимоги, заявлені при первісному розгляді справи, а також надав додаткові пояснення та докази на виконання вказівок Вищого господарського суду України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 01.06.2004 є платником єдиного податку на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку серії Б№064698 від 01.06.2004 та здійснює підприємницьку діяльність щодо здачі в оренду нежитлового приміщення, яке є у власності позивача. Позивач, посилаючись на абзац 5 ч. 1 ст. б Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва", стверджує, що він не є платником податку на землю, оскільки земельний податок сплачується ним у складі єдиного податку. А тому нарахування йому оспорюваним податковим повідомленням суми плати за землю за друге півріччя 2004 року з граничним строком сплати 15.11.2004 у сумі 706,75 грн. здійснено відповідачем без достатніх підстав, а тому податкове повідомлення підлягає визнанню недійсним в цій частині.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що у свідоцтві про сплату єдиного податку, яке отримане позивачем, зазначено вид діяльності - здача в оренду нерухомого майна, яке є у власності позивача. Оскільки цим свідоцтвом не передбачений такий вид діяльності як використання земельних ділянок в підприємницькій діяльності позивача, то у нього відсутні підставі для застосування ст. 6 Указу Президента України "'Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва". Тому нарахування позивачу податку на землю здійснюється на загальних підставах, та оспорюване податкове повідомлення відповідач вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (відзив у справі).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення № 0004801703 від 15.03.2004, яким позивачу згідно п. "а" пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до ст.ст. 2. 13, 17 Закону України „Про плату за землю" визначено податкове зобов'язання по податку на землю за 2004 рік на загальну суму 1 413,49 грн., з тому числі: 706,75 грн. - з граничним строком сплати 15.08.2004 та 706,74 грн. - з граничним строком сплати 15,11.2004.
Як вбачається з пояснень відповідача, податкові зобов'язання нараховані на підставі ч. ч. З, 5 ст. 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ «Про плату за землю», відповідно до яких нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
На підставі п. «г» гш. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого контролюючий орган зобов´язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за  нара'хування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган, ДПІ у Шевченківському районі  м.Києва направила позивачеві податкове повідомлення                № 0004801703 від 15.03.2004.     
Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000

№2181-III та п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної  податкової служби (в  редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 238/5429) позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
В задоволенні скарг позивача на прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення в межах процедури адміністративного оскарження податковими органами було відмовлено.
Так, рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.07.2004 № 219/17-03/22 пре результати розгляду скарги податкове повідомлення від 15.03.2004 № 0004801703 залишено без змін, а скаргу Підприємця - без задоволення.
Доказів направлення позивачу нового податкового повідомлення на підставі рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.07.2004 № 219/17-03/22 про результати розгляду скарги відповідачем не надано.
Рішенням ДПА у м. Києві від 01.11.2004 № 721/Д/25-014 про результати розгляду скарги податкове повідомлення від 15.03.2004 № 0004801703 також залишено без змін, а скаргу Підприємця — без задоволення.
Крім того, на підставі рішення ДПА у м, Києві від 01.11.2004 № 721/Д/25-014 про результати розгляду скарги відповідачем було прийняте податкове повідомлення №0004801703/2 від 05.11.2004 (вручено позивачеві особисто 16.11.2004, що підтверджується повідомленням поштового відділення) на ту ж суму і за тим же зобов'язанням, що визначені податковим повідомленням № 0004801703 від 15.03.2004.
Копії всіх перелічених документів наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1.9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення -це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 2.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), податкове повідомлення - письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення - рішення є однією з форм податкового повідомлення.
Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000  № 2181- ІІІ (далі - Закон № 2181) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися де контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказамі, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути надана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на  його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому

незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного  строку для відповіді на нього.
Згідно з пп. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181 заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
При цьому відповідно до пп. 5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону № 2181 процедура адміністративного оскарження закінчується:

  • останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;
  • днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про певне задоволення скарги, викладеної у заяві;
  • днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Згідно з пп. 5.2.5 ст. 5 Закону № 2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У льому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.
Відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

    а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

    б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового   боргу  внаслідок   їх адміністративного оскарження;

    в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового   зобов'язання

    або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

    г)     податкові    зобов'язання    (крім    податкового боргу)    розстрочуються    або

    відстрочуються  чи стосовно них досягається  податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

    д)  податковий борг визнається безнадійним.

                Крім того згідно з п.5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових подімовлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстції України 6 липня 2001 р. за   № 567/5758    (із змінамі та доповненнями),   у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання з дотриманням  вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників   податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом  Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 N 82 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за             N 238/5429 (із змінами та доповненнями), структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги (інформації про подання повторної скарги) уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. Аналогічні дії здійснюються, якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, про що зазначає у заяві (скарзі), яка має бути подана ним до податкового органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповідного податкового повідомлення.
Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

    а)  у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми
    податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним
    Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове
    повідомлення вважається відкликаним;

    б)   у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за
    результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків
    згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення
    податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не
    відкликається.
З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.
Відповідно до п. 5.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог
Закону  стосовно   визначення   процедури  апеляційного  узгодження  та  за  умови  надходження
до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.
При цьому сума податкового зобов'язання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).    
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що сума податкового зобов'язання, визначена податковим повідомленням № 0004801703 від 15.03.2004, самостійно погашена позивачем не була, контролюючим органом чи судом не  було скасовано чи змінено рішення про нарахування позивачу вказаної суми податкового зобов'язання, зазначена сума податкового зобов'язання не разстрочена чи відстрочена а також не визнана безнадийним боргом.
З урахуванням наведених фактичних обставин, а також вимог Закону № 2181 та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення № 0004801703 від 15.03.2004 є чинним станом на день розгляду спор, породжує для позивача обов'язок щодо сплати визначеного ним податкового зобов'язання, оскільки не може бути визнано відкликаним чи скасованим в розумінні зазначених Закону та Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою та платником єдиного податку відповідно до абзацу 5 ч.І ст.6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва".
Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Донцової А.Ф. зареєстроване 28.04.2004 за № 22642 Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва.
Свідоцтво про сплату єдиного податку серії Б №064698 видане позивачу Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 01.06.2004, термін дії - 2004 рік, вид діяльності - здавання під найм нерухомого майна.
Копії усіх вищеназваних документів наявні в матеріалах справи.
Позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із Законом України "Про плату за землю" (ст.ст.2,5,14) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач. Нарахування земельного податку громадянам проводиться Державними податковими інспекціями. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та які самостійно обирають спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на землю.
Відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України № 507 від 16.03.2000 р. "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. Мі 727/98" суб'єкт малого підприємництва, який не є платником податку за землю, звільняється від плати податку на
землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2004р. позивачу видане свідоцтво про сплату єдиного податку на здійснення такого виду подприємницької  діяльності, як здавання під найм нерухомого майна.
З матеріаліз справи судом встановлено, що позивач з 01.06.2004р. здійснює
підприємницьку діяльність по здаванню в оренду належного йому нежитлового приміщення,
що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-кт Перемоги, 15. приміщення №138, лит. А-А
(правовстановлюючі документи позивача на вказане приміщення та договір оренди цього
приміщення наявні в матеріалах справи).            
Оскільки вказане приміщення є невіддільним від земельної ділянки, на якій воно розташоване, суд приходить до висновку, ідо зазначена земельна ділянка використовується позивачем безпосередньо для здійснення підприємницької діяльності, що є підставою для звільнення від сплати податку на землю у відповідності до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України від З липня 1998 року №727".

     Виходячи з вищевикладеного та відповідно до Указу Президента України           № 727/98 від О3.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва", постанови Кабінету Міністрів України №507 від 16.03.2000р. "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98, а також Закону України "Про плату за землю" суб'єкт малого підприємництва,, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на землю. Отже, позивач з 01.06.2004р. не є платником податку на землю.
Крім того, суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція дійшла висновку про необхідність дослідження обставин щодо прийняття відповідачем рішення про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на землю.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). Тобто, надсиланню податкового повідомлення передує нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання платнику податків відповідно до ст. 4 цього Закону.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач.
Нарахування громадянам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
Тобто, нарахування земельного податку громадянам ггроводиться органами державної податкової служби.
За таких обставин суд не вбачає поршень у процедурі нарахування відповідачем земельного податку приватному підприємцю Донцовій А.Ф.
При цьому суд враховує, що Вищим господарським судом України при розгляді цієї справи  не  було  встановлено  порушень  судами  першої   та апеляційної інстанції норм
матеріального права при  винесенні вищевказаних рішення та   постанови про задоволення позову.
Відповідно до сг. 33 ГИК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається в обгрунтування своїх доводів та заперечень.
Відповідач не надав суду належних доказів на спростування вищевикладеного та  обгрунтування  своїх заперечень.                                                               
Усе вищенаведене свідчить про те, що висновки та мотивація відповідача є безпідставними та такими, що не випливають з норм права.
Оскільки суд з доводами позивача не погоджуються, підстав для нарахування позивачу податку на землю у сумі 706,74грн. з граничним строком сплати 15.11.2004р. немає, а тому оспорюване податкове повідомлення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в цій частині підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи усе вищевикдадене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають повному задоволенню.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати позивача у сумі 203,00 грн. (85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. оплати витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) судом покладаються на  відповідача.
Керуючись ст.ст. 33,43,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0004801703 від 15.03.2004 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на землю з граничним строком сплати 15.11.2004 у сумі 706,74 грн.

Рішення  набирає  законної  сили  після  закінчення десятиденного  строку з дня підписання рішення, оформленного відповідно до ст.84 ГПК України.

 

 

Суддя                                                                                                            О.О.Євсіков

Дата підписання рішення – 29.08.2005